| Життя школи |
| Правила для учнів |
| Інформація для батьків |
| Аналіз відвідування |
|
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1,2 класах (ПЕРЕГЛЯНУТИ) Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3,4 класах (ПЕРЕГЛЯНУТИ) |
|
Із проявами агресії та насильства ми зустрічаємось удома, у школі, на вулиці. На жаль, вони стали частиною нашого повсякденного життя. Усе частіше й частіше ми відчуваємо себе безпорадними, почувши із засобів масової інформації про прояви різного роду жорстокості.
Під агресією мається на увазі будь-яка навмисна дія у фізичній або словесній формі, спрямована на спричинення шкоди, утрати та болю іншим людям або собі самому. Насильство, у свою чергу, ‑ це агресія, спрямована на інших людей.
У дітей, як і в дорослих, розрізняють вербальну й невербальну агресію.
Формами вербальної (словесної) агресії є: обзивання, настирні скарги, зухвалість по відношенню до дорослих або однолітків, висміювання, колючі зауваження з метою викликати в іншої людини неприємні емоції.
Формами невербальної агресії є фізична й нефізична. Агресія фізична ‑ це безпосереднє спричинення болю іншим людям, що більше притаманна хлопчикам, має два варіанти. Перший ‑ це псування оточуючих предметів, а другий ‑ це спричинення болю за допомогою фізичного нападу (різного роду удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, паплюження, удари різними предметами тощо).
Напад не завжди спрямовується на джерело агресивної реакції. Дитина може зірватися на своєму однолітку, іграшках, порвати малюнки, таким чином переносячи свою агресію з того, хто її викликав, на іншого, причому, як правило, того, хто несе в собі меншу загрозу для дитини або викликає менший інтерес.
Агресія з перенесенням, як другий тип фізичної агресії, виникає тоді, коли на основі попереднього досвіду дитина здатна припустити, що за свої агресивні дії по відношенню до дорослого її покарають. Агресивна поведінка в такому разі буде спрямована на людей більш слабких – молодших братів і сестер або товаришів.
Агресія нефізична виникає, як правило, у дітей дошкільного віку. Це передражнювання, пики та гримаси, демонстрація язика, різного роду жести з метою подражнити іншу людину.
Причини виникнення агресивної поведінки
У даний час агресивна поведінка в дітей і підлітків зустрічається все частіше й частіше. Така тенденція має досить багато причин. Шукати їх слід у вихованні, спілкуванні з іншими людьми та наростаючих вимогах, що пред'являються до дітей і молодих людей, також варто враховувати і природжені схильності до насильства.
Сьогодні більшість дослідників агресивної поведінки доходять висновку, що така поведінка так само вивчається, як і багато інших видів поведінки людини, та, відповідно, завжди можна знайти причину агресії. Як правило, в її основі лежать незадоволені потреби дитини, такі як відсутність похвали, відчуття причетності до групи, відчуття своєї цінності та значущості.
Виникненню агресивної поведінки сприяють: пережитий досвід якої-небудь форми насильства (фізичного, психологічного, сексуального тощо; відчуття безпорадності, приниження, злості або відчаю, небезпеки, самотності, що наростає; схильність до девіації, залежності, протиправної поведінки).
Основна риса агресивних дітей – це надмірна запальність, що важко стримується. У такі моменти в дитини виникають проблеми з контролем своєї реакції на негативні стимули, які її викликали.
Агресивність дітей і підлітків може проявлятись у різних формах: це фізична агресивність; словесна агресивність, сварки, прокляття; надмірний критицизм; агресивність, що виражається криком; тупання ногами; ляскання дверима; псування чужої власності; надмірна дратівливість, що проявляється запальністю й так далі.
Одним із чинників, що сприяють виникненню агресивної поведінки, є марне витрачання часу. На жаль, перегляд телевізора сьогодні – найпоширеніший спосіб заповнення вільного часу в дітей і підлітків, але саме телебачення має серйозний уплив на формування агресивної поведінки.
Діти відтворюють агресивну поведінку, побачену у фільмах, засвоюють її та застосовують у інших ситуаціях. Їм дуже складно відділити реальність від вигадки, тому деякі сцени й образи переносяться дітьми в їх власне життя, вони ототожнюють себе з іншою людиною або персонажем фільму. Важливо розуміти, що телевізійні сцени насильства є подвійною причиною жорстокої поведінки дітей і підлітків: вони сприяють бажанню наслідувати побачену раніше модель поведінки, а також підвищують рівень тривожності, який є причиною агресивних реакцій.
Сцени насильства, що показуються по телебаченню, викликають такі негативні зміни в особистості дитини:
сприяють формуванню агресивної поведінки та підвищують рівень агресії по відношенню до однолітків;
провокують агресивні фантазії;
притупляють нормальну емоційну реакцію на агресію та ведуть до переконання, що агресія є поширеним і соціально припустимим явищем;
руйнують сприйняття справжньої ролі насильства в суспільстві та сприяють формуванню відчуття загрози з боку зовнішнього світу;
заохочують дітей придумувати нові форми агресивної поведінки, які не були показані на екрані.
Для молодого глядача практично всі телепередачі мають освітній характер, під впливом телебачення в його свідомості формуються певна картина світу й інколи спотворений образ людини. Численні дослідження показали, що систематичний перегляд сцен насильства на екрані має величезний негативний уплив на подальшу поведінку молодих людей.
Викликає тривогу й дія на психіку дитини комп'ютерних ігор, оскільки більшість із них наповнена агресією, насильством і руйнуваннями. Найбільш небезпечними прийнято вважати ті ігри, в яких гравець повинен боротися з різного роду страшними істотами, вести віртуальні військові дії й таке інше.
Сім'я
Прослідити причини виникнення агресії можна також і в сучасній сім'ї. Атмосфера, що панує в домі, має величезний уплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає проявляти агресивну поведінку.
Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та інших членів сім'ї (бабусь і дідусів) у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення збудливості й агресивності.
На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку. На жаль, частіше за все суворе виховання зовсім не зменшує кількість агресивних учинків, а, навпаки, збільшує їх інтенсивність. Часто агресивні батьки підбурюють і підсилюють агресію своїх дітей, заохочуючи їх у певних ситуаціях проявляти войовничу, непримиренну позицію по відношенню до оточуючих.
Коли батьки відштовхують своїх малюків, це теж є важливою причиною бунтарської поведінки дітей. Відсутність ніжності, любові, позитивних прикладів породжує в них стан ворожості, а іноді й агресії. Виховання, що характеризується жорстокістю, відсутністю милосердя, неприйняттям дитини як особи та високим рівнем контролю над її поведінкою, значною мірою сприяє формуванню агресії.
Особливу роль також відіграє стиль виховання, якому притаманні ігнорування, нехтування, коли батьки майже зовсім не цікавиться дитиною, її досягненнями у школі, захопленнями, компанією, планами або амбіціями, не проявляють до неї любові, але при цьому дають максимум свободи.
За матеріалами сайту "Розвиток дитини" |
|
Коли справа доходить до виховання дітей, гумор може мотивувати їх навіть у тому випадку, коли інші тактики, включаючи негативні, уже не допомагають.
Так, мама трирічного хлопчика розповіла про те, як одного разу під час спільної прогулянки її син весь час відставав від членів сім'ї. Спочатку вона відчувала роздратування з цього приводу. Але потім змінила тактику, звернувшись до своїх кращих батьківських якостей, і замість вимоги «Іди сюди негайно!» весело вигукнула: «Зараз я тебе зловлю!», а потім жартома взяла сина на руки й підкидала його вгору-вниз, доки несла, повертаючись по стежці назад до решти. Незабаром мати й син раділи та сміялися.
Візьміть приклад із цієї спритної мами: зберігайте позитивний настрій, особливо, коли мова йде про важкі моменти виховання. Адже коли ви перетворюєте виховання на гру, то можете уникнути протистояння волі батьків і дитини.
Досвідчені педагоги кажуть, що гумор є ключовим інструментом для успішного дисциплінування. Гумор переносить нас на зовсім інший рівень свідомості й допомагає змінити негативний настрій не тільки дітей, а й дорослих. Він допомагає батькам утриматись від своїх негативних реакцій. Коли мами або тата видають гнівні команди, діти різного віку вперто опираються. У цьому випадку не виграє ніхто.
Виховання як гра, а не як тиск
Для дітей молодшого віку цей принцип може виражатись у таких позитивних відволіканнях, як лоскіт або жартівливі перегони. М'які іграшки, що «оживають», також можуть взяти на себе роль вихователя. Батьки отримають набагато більше шансів на успіх, якщо іграшкова мавпа скаже малюку: «Пора чистити зуби! Дивись, як я чищу свої!». Діти зазвичай починають сміятись і позитивно реагують на це, а потім батькам залишається лише сказати: «Ну що ж, коли вона каже, підемо, почистимо».
Замість того щоби протиставляти себе один одному, батьки й діти можуть використовувати гумор, щоби спільно працювати над досягненням спільної мети. Ви відмовляєтесь від формули «Я примушу тебе це зробити» та перетворюєте її на формулу «Давай зробимо це разом». Наприклад, коли діти не хочуть відповідати на ваші запитання, зробіть вигляд, що ви журналіст, який бере в них інтерв'ю. Це зніме напругу, внесе гумор і позитив у складну ситуацію.
Іншим прикладом може послужити вигадка однією з мам, яка зробила вигляд, що читає гороскоп свого сина, в якому нібито йшлося про те, що в цей день він збирається припинити зволікання та виконати всі свої домашні обов’язки. Використовуючи цей прийом, ви будете сміятись разом з дитиною, а потім побачите все в іншому – позитивному світлі, відчуєте себе по-іншому й діяти станете по-іншому.
Звичка завжди знаходити світлу сторону в будь-якій ситуації стане у пригоді дорослим і дітям у довгостроковій перспективі. Психологи нагадують батькам про те, що їм, напевно, було б неприємно перебувати на місці підлеглого, чоловіка чи дружини, які отримують указівки «Роби це!» й вислуховують нудні пояснення, як це зробити. Навряд чи б дорослі змогли довго залишатись на такій роботі або в такому шлюбі.
Як навчитись уникати складних ситуацій і полегшувати їх гумором і позитивом?
Подумайте про довгострокові результати виховання дітей. Психологи кажуть про те, що ми, дорослі, не хочемо, щоб наші діти просто були слухняними. Ми хочемо, щоб вони робили щось, тому що відчувають себе здатними зробити це, тому що вони хочуть співпрацювати, тому що розуміють нас і сенс наших прохань і вказівок. Поважайте свою дитину. Діти мають здатність бачити все по-іншому, відчувати по-іншому... Тому батьки повинні робити те ж саме.
Виховуйте позитивно. Думайте позитивно, а не тільки використовуйте політику батога та пряника. Усі ці позитивні інструменти виходять з того, щоби бути добрим, непохитним і сповненим поваги одночасно. Намагайтесь не образити дитину. Нетактовний, зневажливий і будь-який інший вид гумору, який є погано замаскованим приниженням, абсолютно неприпустимий. Дорослі добре розуміють різницю між добрим і недобрим гумором. Діти її відчувають нітрохи не гірше.
|
|
Одним із найважливіших чинників, що впливає на здоров’я наших дітей, без сумнівів, є правильне харчування. І, звісно ж, усім нам добре відомо, що основою здорового денного раціону є сніданок. Німецькі лікарі нещодавно довели, що ті діти, які вранці отримують повноцінний здоровий сніданок, навчаються і розвиваються краще за однолітків, які обмежуються канапкою з чаєм.
Ситі ще з ранку школярі краще навчаються, швидше концентруються й мають більше енергії. Інформаційні та психоемоційні навантаження, які витримує школяр, потребують якісного харчового забезпечення. За статистикою, майже 70 % українських школярів снідають бутербродами з маслом, сиром чи ковбасою. 10 % з’їдають вранці варене яйце. 15 % найчастіше вибігають з дому без сніданку, жуючи на ходу печиво. 4 % зазвичай снідають яєчнею. І тільки 1 % їсть вранці кашу …
Лікарі одностайно рекомендують давати гарячий сніданок – це корисно для шлунка. Не варто занадто захоплюватися і перегодовувати – коли дуже повний шлунок, навіть до школи дійти важко, не кажучи вже про працездатність там. Дотримуйтеся золотої середини і намагайтеся не поєднувати у сніданку важкі страви. Порція на сніданок має бути невеликою (5-6 столових ложок). У цьому випадку краще менше, але смачніше.
Калорійність раціону школяра молодшої та середньої школи повинна становити не менше 2 000-2 300 калорій на день, а харчування має бути п’ятиразовим.
Сніданок школяра. Сніданок обов’язково повинен бути ситним (до 25 % добової норми калорій), смачним і різноманітним. Основою дитячого сніданку повинні бути вуглеводи (крупи, макарони з твердих сортів пшениці, цільнозерновий хліб, злакові хлібці, мед), які полегшують розумове навантаження. Дитячому організму необхідні кальцій (молочні продукти) і білки (яйця, сир, відварена на парі риба). Білки прискорюють розумові процеси і чинять збудливу дію на мозок. Щоб у малюка була хороша пам’ять, необхідно подбати про наявність в організмі вітамінів групи В (волоські горіхи, морква), а дефіцит заліза може позначитись на швидкій стомлюваності, щоб уникнути цього, додавайте до сніданку яблука та сухофрукти. Але не пропонуйте дитячому організму швидких вуглеводів у вигляді цукерок, печива, булочок – вони тільки обдурять організм, не приносячи користі.
Оптимальний варіант сніданку: приготований на парі омлет з 1-2 яєць із молоком, зеленню і овочами, бутерброд з цільнозернового хліба з маслом жирністю не менше 82,5 %. Добова норма масла – 30-50 г. Або вівсяна, рисова або манна каша (можна з молоком) з подрібненими горіхами та яблуко чи груша.
Шкідливі солодощі замінимо сирною запіканкою з сухофруктами, сирниками, приготованими на парі, запеченими яблуками. Підсолодити чай або какао можна ложечкою меду. І в жодному разі не готуйте розчинного какао з баночки. Турботлива мама приготує натуральне какао, а якщо не встигає – чай із молоком.
Другий сніданок школяра (з собою): яблуко, цільнозернове печиво, горіхи, родзинки, курага, морква.
Молоко і кисломолочні продукти обов’язково повинні бути в меню дитини. Вони містять тваринні білки, кальцій, вітаміни, амінокислоти, мікроорганізми. Дитина повинна обов’язково вживати м’ясо, рибу, яйця, сир, бобові.
А от від готових сніданків у вигляді пластівців краще відмовитися. Британська асоціація споживачів висунула їм серйозні звинувачення. Швидкі сніданки містять достатню кількість вітамінів і мінералів. Але також містять надто багато цукру та солі.
Освітній портал “Педагогічна преса” |
|
Не можна дозволяти дитині проводити за комп'ютером дуже багато часу, - нехай навіть виключення комп'ютера і пов'язане кожний раз з капризами, а деколи і зі скандалом (дуже вже цікава штука - комп'ютер; багато дітей сприймають проблему так: гасне екран - кінчається свято).
Коли ми говоримо про дозування роботи на комп'ютері, то маємо на увазі не лише негативний вплив на організм дитини всіляких випромінювань від монітора, але і навантаження на очі (особливо, якщо монітор неякісний або погано налагоджений); важливо знати і наступне: малюк який дуже багато «сидить у комп’ютера», в тій або іншій мірі втрачає відчуття реальності.
Час, протягом якого дитина може спілкуватися з комп’ютером, невеликий: для дитини молодшого шкільного віку - це 20-30 хвилин; для дитини середнього шкільного віку - 30-45 хвилин; для дитини старшого шкільного віку - близько години.
Звичайно, час, який можна проводити за комп'ютером багато в чому залежить від типу електронно-променевої «трубки», яка є основним елементом монітора; безпечнішими для здоров'я являються трубки Trinitron, Sonictron, Diamondtron; моніторами майбутнього називають рідкокристалічні монітори. Якщо домашній комп’ютер обладнаний одним з найбільш безпечних моніторів, то час роботи дитини перед таким монітором може бути декілька збільшено. |
|
|
|
Сайт РОЗВИТОК ДИТИНИ є інтернет-ресурсом, що створений задля допомоги батькам, вихователям та вчителям в навчанні дітей. Матеріали сайту мають як інформаційну, так і практичну складову. На сайті розміщуються статті, практичні та творчі завдання для дітей, а також інші матеріали для розвитку дитини. |
|
Погодьтесь, іноді перед спілкуванням із новою людиною відчувається певний дискомфорт, адже треба добрати тему для спілкування, манеру поведінки тощо. А налагодження стосунків із підлітком ускладнюється ще й тим, що він не лише має інші вподобання як представник іншого покоління, а й перебуває у тому віці формування особистості, який заведено називати кризовим. Тож ось кілька простих порад допоможуть знайти спільну мову з цими некерованими особистостями.
- Підлітка треба слухати, як, до речі, і будь-яку іншу людину. Проте часто ми багато говоримо про себе: чого ми очікуємо від опонента, як сприймаємо його, які емоції відчуваємо тощо. Якщо цікавитися думками підлітка, його захопленнями, спробувати зрозуміти хід його думок, то він сам прагнутиме розповісти вам щось про себе, бо вбачатиме у вас соратника.
- Потрібно бути щирим у спілкуванні з підлітком. Варто правдиво відповідати на запитання, а якщо, на вашу думку, дещо пояснювати ще не час, то слід обґрунтовано пояснити, чому. Адже підлітки вважають себе дорослими і вимагають відповідного ставлення.
- Треба прагнути стати для підлітка авторитетом. Доводячи свою правоту, будьте більш розсудливим і менш емоційним. Наводьте приклади зі свого досвіду, розповідайте про свою роботу, захоплення, плани. Так ваша відвертість додасть вам авторитету, а підліток краще вас пізнає, намагатиметься розуміти і чути.
- Важливо знаходити спільні заняття. Причому щоразу варто додавати якоїсь новизни, адже дитина в цьому віці інтенсивно розвивається не лише фізично, а й інтелектуально: її допитливий мозок прагне нових знань і відчуттів. І краще буде, якщо ця еволюція відбуватиметься під вашим впливом, ніж у “вуличній романтиці”.
- Не варто робити різкі зауваження щодо зовнішності підлітка. Можна висловити свою думку, проте зазначити, що це суб’єктивно. Іноді дорослі й насправді мало знаються на підлітковій “моді”, а різні крайнощі з віком минають.
Освітній портал “Педагогічна преса” |
|
Недооцінена користь від читання дітям уголос У цій статті викладається експертна думка про те, чому читання вголос дитині незалежно від віку є чудодійним засобом формування її любові до книг на все життя. Чи існує зв'язок між читанням уголос і високою успішністю у школі? Доведено, що дитина, яка приходить у школу з великим словниковим запасом, навчається краще, ніж дитина, словниковий запас якої дуже бідний. Чому так? Якщо подумати, у початкових класах школи майже все навчання проходить в усній формі. Та й у старших групах дитячого садочка діти ще не вміють або тільки починають читати, тому вихователь постійно розмовляє з ними, пояснюючи навчальний матеріал. Це твердження правильне не тільки для читання, а і для всіх інших предметів; учитель не просить дітей відкрити підручники та прочитати параграф № 3. Навчання проходить в усній формі, і в дітей з великим словниковим запасом з'являється перевага, тому що вони розуміють більшу частину з того, що їм подається. Діти з маленьким словниковим запасом із самого початку не розуміють, що відбувається, і, як правило, відстають у навчанні, до того ж із плином часу все сильніше й сильніше. Як дитині сформувати великий словниковий запас ще до початку навчання? Великий словниковий запас найчастіше розвивається в дітей, з якими багато розмовляють і яким читають уголос. Якщо замислитись над цим, то можна дійти висновку, що дитина не може вимовляти слова, які вона раніше не чула. Наприклад, слово «мудрований». Дитина не зможе вимовити це слово, якщо вона не чула його раніше. А для того щоб запам'ятати це слово, дитина, швидше за все, повинна почути його кілька разів. Це, звісно, не стосується лайливих слів. Коли дитина чує, як її батько лається, вона запам'ятовує всі слова такого роду з першого ж разу та із задоволенням повторює їх при першій можливості. Але більшість слів діти повинні чути кілька разів, тому важливо, щоби з раннього віку батьки розмовляли з дітьми та в їхній присутності, тому що саме так діти вчать слова. Читання вголос - батьківська реклама користі книг Отже, батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми, але читання вголос теж дуже важливе. З якого джерела діти можуть брати найбільшу кількість незнайомих слів? У розмовах ми часто використовуємо словесні скорочення, а не повні речення. Але мова книг дуже багата, яскрава, мелодійна, вона використовує повні речення. Мова книг, газет і журналів більш складна, хитромудра. Дитина, яка чує складні слова, має гігантську перевагу над дитиною, яка позбавлена такої можливості. Читання вголос також підвищує тривалість концентрації уваги дитини. І, нарешті, читання вголос – це чудова реклама самого процесу читання. Коли ви читаєте вголос, ви розпалюєте інтерес до читання. Дитина, якій батьки читають, захоче навчитися читати сама, бо захоче робити те, що роблять її батьки. Але якщо дитина ніколи не бачить, як хтось відкриває книгу, у неї навряд чи з'явиться таке бажання. Наскільки важливо читати вголос дітям старшого віку? Батьки часто кажуть: «Моя дитина вчиться в четвертому класі, і вона вже давно вміє читати, чому я повинен читати їй?». Фахівці відповідають на це запитання таким чином: «Ваша дитина може читати на рівні четвертого класу, але на якому рівні вона слухає?». Рівень читання дитини зазвичай нижче її рівня аудіювання аж до восьмого класу. Зокрема, ви можете й повинні читати книги сьомого класу п'ятикласнику. Як правило, сюжети таких книг захоплюють дітей і мотивують їх читати. П'ятикласнику може подобатися книга з більш заплутаним сюжетом, яку йому самому ще складно здолати. Читання вголос дійсно захоплює дитину, тому що коли ви читаєте сюжетні книги, дитина занурюється в захопливий світ друкованого слова, в якому сюжети складні й серйозні, і дитина готова із захопленням слухати та сприймати їх, навіть якщо ще не вміє читати на відповідному рівні. Читання вголос дітям також є ефективним способом вирішувати складні питання. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Я не хочу, щоб ти спілкувався з тим-то й тим-то», але ця нотація, імовірно, влетить дитині в одне вухо й вилетить в інше. Однак якщо ви прочитаєте книгу про хлопчика, який потрапляє в неприємності через погане товариство, ваша дитина буде безпосередньо переживати описану ситуацію, і ви зможете обговорити її. Ви можете ставити такі запитання, як: «Як ти думаєш, хлопчик зробив правильний вибір?», «Як ти думаєш, ця дівчинка була дійсно його подругою?». Коли ви разом обговорюєте книгу, це вже не нотація, це більше схоже на спільний перегляд запису гри тренером і гравцями з метою визначити, що було зроблено правильно, а що пішло не так. Книги, які вражають Хтось одного разу сказав, що книги дозволяють досліджувати вибухонебезпечні ситуації, не боючись вибуху. Книги дозволяють покращувати розуміння людей за межами власного досвіду й розвивати почуття емпатії. Дитина з небагатої сім'ї, читаючи книги, може дізнатися, що є діти, яким набагато гірше, ніж їй, є діти, які відчувають потребу навіть у найнеобхіднішому. Чим ширше наш світ, тим більше ми розуміємо й тим глибше вчимося співчувати. Ще одна перевага читання вголос: якщо самі батьки мало читали у дитинстві, читання дитині дає їм шанс повернутись у своє дитинство та прочитати ті твори, яких вони не читали раніше. Багато батьків, особливо татусі, часто говорять: «Нічого собі! Я в дитинстві не читав «Пригоди Тома Сойєра» й навіть гадки не мав, як багато я втратив!». Чи потрібно, щоб учителі читали вголос дітям навіть у старших класах? Так, тому що коли ви припиняєте рекламу, зупиняється торгівля. Діти повинні читати у школі, але таке читання не пропагує цього процесу. Більшу частину матеріалу, який діти читають відповідно до шкільної програми, ніхто не став би читати заради задоволення. І якщо все читання пов'язане тільки з навчанням, в учня розвивається ставлення до читання, як до третьосортного заняття, і на час закінчення школи він буде чекати лише моменту, щоби припинити ним займатися. Він буде читати тільки у школі та для школи, але не в житті й не для задоволення. Звісно, діти повинні прочитувати певний обсяг навчального матеріалу, але не можна, щоб вони забували, що існують книжки, які примушують сміятися, плакати та вболівати всією душею. Існує відомий вислів Філліс Терос про те, що старші класи школи – це остання зупинка на дозаправку перед виїздом на дорогу дорослого життя, тому уроки, які діти отримують у старших класах школи, дуже важливі. Але в нинішніх умовах тестування на вчителів здійснюється настільки великий тиск, що мало хто з них приділяє час читанню вголос. І це велика втрата. Стандартизовані тести не мають нічого спільного з реальним життям, а це означає, що школи стають відірваними від реальності. Проблеми, з якими щодня зіштовхується кожна доросла людина, жодним чином не пов'язані з тим, чого її вчили у школі. Коли в житті настає кризовий момент або хтось просить вас про допомогу, ваша реакція здебільшого пов'язана з вашим почуттям емпатії та співчуття – досвід вирішення різноманітних тестів вам просто не знадобиться. Тому вчителі розриваються між тим, що вони вважають правильним, і тим, що змушені робити. Якщо для дітей читання перетворюється на важку, монотонну роботу, то вони намагаються уникати її при найпершій можливості. Звісно, учителі дуже зайняті, їм необхідно подавати велику кількість навчального матеріалу, але навіть якщо вони будуть присвячувати всього лише п'ять хвилин уроку читання для задоволення, у кінці року всі ці зібрані «п'ятихвилинки» стануть найяскравішими дитячими спогадами. Чи варто турбуватися із приводу поширених електронних пристроїв та їх впливу на читання? Електронні пристрої викликають звикання. Ви натискаєте кнопку, і відбувається диво – що може бути краще? Так що діти легко стають залежними від електроніки. Батьки повинні встановлювати обмеження, тому що діти не можуть обмежувати самі себе. У дуже багатьох сім'ях часто буває так, що один з батьків дивиться спортивний матч, інший робить покупки в Інтернет-магазині, а дитина сидить перед екраном комп'ютера, і ви не встигнете озирнутись, як у малюка проходять роки без читання, інтелектуальна цінність сім'ї просто зникає. Хлопчики грають у відео- та комп'ютерні ігри більше, ніж дівчата, але дівчатка проводять багато часу в соціальних мережах і за обміном повідомленнями. У середньому підліток проводить 90 хвилин щодня за електронним листуванням, і це в середньому, що означає, що багато дітей займаються цим ще довше. Абстраговане покоління Ми вступаємо в епоху безпрецедентних змін з часів винаходу друкарського верстата Гутенбергом; світ змінюється швидше, ніж ми можемо простежити. Сьогодні діти носять у школу електронний планшет замість 10 кг підручників. Учень може знайти підручник будь-якого предмета онлайн і перейти за посиланням, щоб, наприклад, подивитися програму, присвячену Другій світовій війні. Це позитивний факт. А негативний полягає в тому, що є докази того, що ми не запам'ятовуємо інформацію, що зчитується з екрану, так добре, як інформацію із книг. І тим не менше люди знаходяться «в екрані» постійно. Ми виховуємо найбільш абстраговане покоління в історії людства. Чим більше відволікаючих чинників, тим гірше людина думає. Технології економлять простір, вагу й час, але немає доказів того, що вони бережуть дитячий розум, особливо якщо діти проводять весь свій час перед екранами й не відкривають книг. Тому від батьків залежить дуже багато. Батьки повинні обмежувати час, проведений дітьми перед екраном, багато читати їм і розвивати та плекати любов дітей до книг і читання. |
