Забрали все, окрім журби,

Серпом червоним лютували,

Щоб непокірливі "хохли"

Страшною смертю повмирали.

Родина схожа на стерню,

Що після жнив мовчить у полі:

Нема життєвого вогню,

Стоять лише стеблини голі.

Блукають люди по селу,

Худі, неначе соломинки,

Свій порятунок - лободу,

понабивали у торбинки.

В степу полюють на ворон,

Печуть млинці із очерету...

Життя, що схоже так на сон,

Шокує матінку-планету.

То не родина, то стерня,

Що після жнив мовчить у полі:

Десятиліття забуття,

Уламки вкраденої долі...